У темному лісі живе дід Осінник. Спить на сухому листі, сторожко прислухається до пташиного співу. Як тільки почує сумну журавлину пісню — курли — курли — підводиться й каже:

— Прийшла моя пора. Відлітають у теплий край журавлі.

    Виходить з лісу дід Осінник — сивий, у сірому дощовику.

     Де пройде, там листя жовтіє й опадає на землю. Виходить на узлісся¹, прихиляється до дуба й тихо-тихо щось мугиче. Це не пісня, а осінній вітер... Коли дід співає, його борода росте, розвівається за вітром. Ось вона вже простяглася луками. Посіріли луки².

— Осінній туман, — кажуть люди.

    І не здогадуються, що це ж борода діда Осінника.

1. Узлісся — простір біля лісу.

2. Луки — ділянка ґрунту, вкрита переважно багаторічними трав'янистими рослинами.