Їжачок ішов лісовою стежкою, на­співуючи собі під ніс веселу пісеньку. І дивився на всі боки, сподіваючись побачити свої улюблені гриби. Він дуже любив підберезники. Тому зупинявся біля кожної бере­зи, розсовував траву й уважно вдивлявся: чи немає там його улюблених ласощів. Їжачок блукав лісом уже довго, а грибів так і не зібрав.

— Чим же я пригощатиму своїх гостей сьогодні? — зітх­нув їжачок, коли замість їстівного гриба вкотре побачив по­ганку¹.

    Раптом звідкись зверху почулося:

— Угу! — це висунулася з дупла сова.— Їжаче-їжаче, на узліссі росте яблуня. Назбирай-но яблук і спечеш яблучний пиріг для гостей. Усі в лісі знають, які смачні у тебе пиро­ги, а вже з яблуками — то особливо. Адже ти в них завжди додаєш корицю².

    Їжачок подякував сові та вирушив на узлісся. Побачив яблуню, підбіг до неї та... зрозумів, що до яблук йому не дістати. Занадто високо вони висіли!

    Спочатку їжачок підстрибнув — нічого не вийшло. Тоді палицею намагався збити яблука — дзуськи. Потім камін­цем кидав — марна справа. Ще й ґулю на лобі своїм же камінцем набив!

    А поряд на гілці сиділа білка:

— Гей, їжачку, ану, підставляй спинку і лови яблука! — І почала кидати йому яблука просто на колючки.

     Як же зрадів їжачок, що зможе приготувати частування для гостей! Він запросив білочку та сову на вечерю. І поспі­шив додому пекти яблучний пиріг. Звісно, із корицею!

1. Поганка — отруйний гриб.

2. Кориця — смачна приправа до їжі.