Одного разу двоє братів, Сашко й Михась, читали в сад­ку книжку про пригоди відважного¹ капітана², який переплив сто морів, і його сміливу вірну команду. Книжка була дуже цікавою. Але мама покликала хлопчиків обідати, і книжку за­лишили розгорнуту на лаві.

    Допитливий Вітерець, який кружляв між дерев, захотів подивитися картинки. Він дмухав на сторінки й ті слухня­но перегорталися. Особливо йому сподобався малюнок, на якому було зображено красивий корабель із білосніжними вітрилами.

    «От би подути чимдуж в такі вітрила», — замріявся Віте­рець. Але де ж знайти такий корабель? Зараз усі вони з мо­торами, залізні й без жодного вітрила...

    Аж ось до садка повернулися Сашко й Михась.

— Змайструймо такий кораблик, як у книжці, — запропо­нував Сашко братові.

— Авжеж! — радісно відгукнувся Михась.

    Хлопчики зробили зі шматка кори й паличок кораблик, а замість вітрила почепили кленовий листок.

— Тепер нам потрібний вітер, — сказав Михайлик.

    «Та я ж тут» — радісно зашурхотів у гіллі Вітерець. Хлопчики пустили кораблик у діжку з водою. Вітерець ле­генько дмухнув на кленове вітрило — і корабель поплив.

— Гарний ми зробили кораблик, — сказав Михайлик.

— Дуже гарний, — погодився Сашко.

    «Просто чудовий!» — прошелестів щасливий Вітерець.

1. Відважний — сміливий.

2. Капітан — головний на кораблі.