У холодних сніжних краях жили Оленятко й Олениця, його мама.

Вони любили гуляти в лісі, знаходити смачний мох. Зрід­ка їм траплялися дрібні кислі червоні ягідки. Олені дуже їх полюбляють. Ці ягідки для них — як для нас цукерки.

    Увечері мама Олениця вкладала Оленятко спати й роз­повідала казку.

Цього вечора вона розповіла синові казочку про чарівну квітку, що росте в лісі та здійснює бажання.

— Матусю, — сказало Оленятко, — я знайду для тебе цю квітку!

— Це лише казка, мій любий. Спи...

— Наступного вечора, коли Оленятко гуляло в лісі саме, воно раптом помітило, що в небі щось світиться. Воно під­няло мордочку й побачило, що вгорі повітря сяє різними кольорами: зеленим, синім, фіолетовим, рожевим. Оленятко побігло до мами.

— Я знайшов! Знайшов! Це ча­рівна квітка! — нетерпляче вигукну­ло Оленятко.

— Де ж вона? — запитала Оле­ниця.

— Он там, у небі!

    Олениця підняла мордочку вгору й усміхнулася.

— Мій маленький, це не квітка в небі. Це називається північне сяйво¹. Так буває, що в холодних краях, як наш, взимку небо сяє різними кольорами. Дуже гарно, правда ж?

— Так. А як же квітка? її немає? — зітхнуло Оленятко.

— Мені здається, що це північне сяйво краще за будь-яку квітку.

— Тоді, матусю, я його тобі дарую! — зраділо Оленят­ко.

— Дякую, любий, — і Олениця лагідно торкнулася до його носика своїм.

1. Північне сяйво — це явище природи.