НІЧИЯ КВІТКА (Василь Сухомлинський) оповідання
Сьогодні в школі святковий день. Зібралися всі школярі, щоб приготувати свої класні кімнати до занять, бо завтра починається навчальний рік.
Біля колодязя – десять нових горщиків. У кожному – квітка! Це для класів. Десять класів – десять квіток. Поруч з десятьма новими горщиками стоїть ще й маленьке горнятко1 – старе, вилиняле. І в горняткові тому посаджена маленька, квола2 квітка.
Школярі рознесли нові горщики з квітками по класах.
Поставили на вчительських столах. Стало в класах затишно.
А маленьке горнятко з кволою квіткою залишилось біля колодязя.
Шкода стало Вірі маленької квітки. Й горнятка старенького жаль. Взяла Віра горнятко з кволою квіткою, понесла до свого класу, поставила на вікні в куточку, полила.
Учителька запитала дітей:
— Чия це квітка? Якого класу?
— Нічия, — відповіли діти, — вона залишилася біля колодязя, а Віра взяла її, принесла...
— Це моя квітка, — сказала Віра. — Хіба може бути квітка нічиєю?
1. Горнятко – горщик або чашечка.
2. Кволий – який погано росте, прив'ялий, неміцний, слабкий, млявий.



Категорія: казка літературна