ЯК СЛІПОМУ ОКУЛЯРИ (Василь Сухомлинський) оповідання

Біля школи живе старенька бабуся. Діти надумали зробити їй подарунок. Нарвали в шкільному саду яблук і понесли старенькій. А яблука ті тверді й кислі, бо ще не доспіли. Та хоч би й доспіли – як би бабуся їх їла, коли в неї зубів немає?

От як нетактовно вийшло! Діти мовби й з добрих спонукань хотіли порадувати, а для старенької то була не радість, а прикрість. Не подумали, кому й що дарують. Це все одно, що сліпому подарувати окуляри або глухому – радіоприймач.

Бути доброю, сердечною людиною – то велике вміння. Треба бачити в людині, яка живе поруч із вами, її радощі й горе. Розуміти, про що вона думає з болем і про що з гордістю.