Були собі Дід та Баба. Та мали вони Курочку-Золотоп'юрочку. А вона знесла яєчко. Бігла Мишка-Розкусничка і розкусила те яєчко. Дідо плаче і Баба плаче, а Курочка кудкудаче.

    І Пліт¹ розхитався. А Дуб питає Плота:

— Чому ти, Плоте, розхитався?

— Якби ти знав, то ти би своє гілля опустив. Були собі Дід та Баба. Та мали вони Курочку-Золотоп'юрочку. А вона знесла яєчко. Бігла Мишка-Розкусничка і розкусила те яєчко. Дідо плаче і Баба плаче, а Курочка кудкудаче. А я розхитався.

    А Дуб почув те та гілля опустив. Криниця питає Дуба:

— Дубе, чого ти своє гілля опустив?

— Якби ти знала, то ти би осунулася...

    От Криничка осунулася. А Дорога питається в Кринички:

— Криничко, чому ти осунулася?

— Якби ти знала, то ти би розсілася... А Річка питає в Дороги:

— Чого ти, Дорого, розсілася?

— Якби ти знала, Річко, чого, то ти би всю Землю залила...

    А Вітер питає Річку:

— Річко, а чому ти всю Землю залила?

— Та якби ти, Вітре, знав, чого, то ти би все роз­віяв та розтряс...

    Як побачило те Сонце, стало Вітра питати:

— Скажи мені, Вітре, а чому ти всю Землю роз­віяв та розтряс?

— Та якби ти знало, чого, то ти б усю Землю висушило...

    А тут Дощ став у Сонця питати:

— Скажи мені. Сонце, чому ти всю Землю висушило?

— Та якби ти знав, то ти би всю Землю зросив.

     Були собі Дід та Баба. Та мали вони Курочку-Золотоп'юрочку. А вона знесла золоте яєчко. Бігла Мишка-Розкусничка і розкусила те яєчко. Дідо плаче і Баба плаче, а Курочка куд­кудаче. Пліт розхитався, Дуб своє гілля опустив, Криничка осунулася, Дорога розсілася, Річка всю Землю залила, Вітер всю Землю розвіяв і розтряс, а я висушило всю Землю.

    От Дощ узяв та й зросив всю Землю. І сад зазеленів.

    А Курочка-Золотоп'юрочка вийшла в сад і питає: — Чого ти зазеленів?

    Якби ти знала, чого, то ти би друге яєчко знесла.

    Були собі Дід та Баба і мали вони Курочку-Золотоп'юрочку. А вона знесла золоте яєчко. Бігла Мишка-Розкусничка і роз­кусила те яєчко. Дідо плаче і Баба плаче…

    А курочка те вчула і каже:

— Не плач, Діду, не плач, Бабо, я знесу друге яєчко!

    І Дід радий, і Баба рада.

    А курочка знесла друге яєчко. Та не просте — а золоте!

    От і казочці кінець, а хто слухав — молодець.

^{1. Пліт — огорожа, плетена з хворосту.}