ЯК СОБАКА ПЕРЕТВОРИВСЯ НА ЧАЙНИК японська народна казка
Давно колись жили собі дід та баба, бідні, як мак начетверо. Уже й Новий рік надходив, а в хаті не було ні гроша.
— Чуєш, старий, треба щось купити на свято, — сказала баба.
— Та треба… — відповів дід і подався до міста.
Але грошей у нього не було, тож повертався він додому ні з чим, нарікаючи на гірку долю. Коли це на гірському путівці трапився йому танукі — єнотоподібний собака.
— Гей, чоловіче, чого зажурився?
— Як же мені не журитися, коли в кишенях вітер гуляє, а надворі холодно? — відповів засмучений дід.
— Я тобі допоможу: перетворюся на чайник, а ти продаси його настоятелеві храму.
— А хіба таке може бути? — недовірливо спитав дід.
— Може. Продаси мене за три ріо1.
— Ну що ж, хай буде по-твоєму, — погодився дід і пішов з танукі до храму.
Перед самими воротами храму танукі раптом перетворився на золотий чайник. Старий загорнув його в хустину і поніс продавати настоятелеві.
— Отче, я приніс дивовижну річ! Золотий чайник.
— Що, що? Ану покажи!
Настоятель обмацав чайник і клацнув по ньому пальцем:
— Непогана штука. Скільки просиш?
— Три ріо.
«Мабуть, такий чайник цього вартий», — вирішив настоятель і заплатив дідові гроші.
— Чуєш, — звернувся згодом настоятель до послушника, — я збираюсь сьогодні ввечері готувати чай у новому чайнику. Вимий його гарненько.
— Слухаю.
Послушник мерщій поніс чайник до криниці й заходився чистити його щіткою. Аж ось почулося:
— Повільніше три, а то шкіру на мені обдереш.
Приголомшений послушник кинув чайник і побіг до настоятеля.
— Святий отче, сталося диво: чайник заговорив!
— Та що ти кажеш! Це він так дзвенить. Взагалі дорогий чайник від легкого дотику руки видає мелодійні звуки, — переконував настоятель.
— Але я добре чув, як він сказав: «Шкіру на мені обдереш».
— Це тобі причулося. Скип'яти води для чаю.
Розгублено похитуючи головою, послушник налив у чайник води й підвісив над вогнем.
— О-о-о-ой!.. — почувся зойк, і чайник закрутився дзиґою.
Послушник зовсім сторопів:
— Святий отче, послухайте! Чайник коверзує!
«І що цей послушник знову белькоче?» — подумав настоятель і, буркочучи собі під ніс, підійшов до вогнища.
Раптом у чайника з'явилися спочатку передні лапи, потім задні й нарешті хвіст. Настоятель і послушник не встигли змигнути очима, як він перетворився на собаку і, збивши хвостом пилюку, дременув надвір.
1. Ріо — давня назва японських монет.
Категорія: казка народна