НА АВТОБУСНІЙ ЗУПИНЦІ

На автобусній зупинці

Зустріча бабусю внук.

Із села везе гостинці,

То нехай не трудить рук,

Внучок зробить добрий вчинок:

Він зустріне, привіта,

Піднесе важку корзину,

Бо така ж кругом сльота¹…

На зупинці все у русі:

Із автобусів тісних

Раз у раз якісь бабусі

Вибираються на сніг.

Внук глядів, як на спектаклі²,

Поки ноги не поклякли.

Налічив, немов на сміх,

Сорок сім бабусь чужих.

А своєї все нема.

Намочився він дарма.

Подивився на годинник

І зітхає: — От діла,

Був зробив би добрий вчинок,

Та…. бабуся підвела! 

_{1. Сльота — хмарна, сира погода з дощем або мокрим снігом.}

_{2. Спектакль — театральна вистава.}

ТОВАРИСЬКА ДОПОМОГА

В Данька до математики

незаперечний хист.

Данько моргає: «Братики,

та я ж не егоїст?

Кому скатати — прошу!

Ось мій домашній зошит!».

Приємна в хлопця риса є:

одверта він душа.

Три парти в нього списує,

і кожен поспіша.

Списали й кажуть: «Класно!

Данько одвів біду!».

І радий той: «Ну, ясно!

Хіба я підведу?».

А друзі необізнані

з рівняннями й кутами...

А друзі — просто визнані

незнайки і нетями!

Це так Данько їм, скільки міг,

«по-товариськи» допоміг! 

КОРОТУЛЬКА

Прозвали Коротулькою,

гримів у класі сміх.

Мій друг Левко Борулько

сміявся довше всіх.

Я образилась до сліз,

а він з порадами поліз: —

Ти, Коротулько, не барись

та мерщій рости берись!

Чи мені купить «платформи»,

щоб піднести ріст до норми?

Чи берет-помпон мене

трохи вгору підсмикне?!

Чи благати джина з казки:

доточи росток, будь ласка!

Бо людині ой не просто

у житті набрати росту...

Ні!.. Знайшлася інша сила:

спорт я змалечку любила,

і мої старання вчитель

у шкільнім гуртку примітив.

Я тренувалась день при дні,

як тільки мала змогу,

і от змагання навесні

принесли перемогу.

У стінгазеті мій портрет,

стаття на всю колонку...

Левко зрадів: — Тримай букет!

Вітаєм чемпіонку!

Вважай, у класі — це не сміх —

ти, Коротулько, вища всіх!