Тішся, дитино, поки ще маленька.

Ти ж бо живеш навесні,

ще твоя думка літає легенька,

ще твої мрії ясні.

Мрія полине із думкою вкупці

геть у далекі світа, —

крил не втинай сизокрилій голубці,

хай вона вільно літа!

Чи пам'ятаєш ти казку-дивницю,

як то колись принесла

тую цілющу-живущу водицю

дрібна пташина мала?

Їй не страшні були дикі простори,

скелі і хвилі морські,

перелітала найвищії гори, —

мала крильцята прудкі.

Так твоя думка швиденько полине,

тільки їй волю даси,

і принесе з чарівної країни

краплю живої роси.

І як приступить журба невсипуща

та до серденька твого, —

тая росиця цілюща-живуща

буде живити його.

Хай же та мрія із думкою вкупці

лине в незнані світа, —

крил не втинай сизокрилій голубці,

хай вона вільно літа!