ЯК ШВИДКО ЛІТО ПРОМИНУЛО!

Як швидко літо проминуло!

Прийшла осінняя пора.

Немов на крилах полинуло

кохане літечко з двора!..

Садок марніє потихеньку,

пожовклі падають листки,

вітрець не віє вже тепленько,

жене понурії хмарки.

Посох горошок на городі,

мачок вже цвіт давно згубив,

високий соняшник на грядці

журливо голову схилив.

ТЯМУЩИЙ КОТИК

Ну й розумний же наш котик!

Де такий і взявся?!

Чи у школі де навчався?

Чи такий вже вдався?

Казку хоч яку вам скаже,

про жар-птицю, змія,

пісню всяку заспіва вам —

чиста чудасія!

Звідки ж котик теє знає?

Він книжки читає;

і читає, й розбирає

та на ус мотає.

ВЕСНЯНІ КВІТИ

Весна-чарівниця,

неначе цариця,

наказ свій послала,

щоб краса вставала.

І проліски, й травка,

зелена муравка,

і кульбаба рясна,

й фіалочка ясна —

всі квіти весняні,

веселі, кохані,

з-під листя виходять,

голівки підводять

од сну зимового

до сонця ясного!

Ті квіти дрібненькі,

мов дітки маленькі,

розбіглись у гаю:

я їх позбираю

в пучечок докупки —

для мами-голубки!

ЗИМОВИЙ ВЕЧІР

Пізній час, моє дитятко,

Треба забавки складати!

Поцілуймось, голуб'ятко,

Час вже спатоньки лягати.

Хлопчик встав, а котик Мурка

Глянув — знов собі співає,

Байдуже, що вітер гурка,

Мало стріхи не зриває.

Не клопочеться й хлопчина,—

Хай там вітер завиває,

Хай там грає хуртовина,

Снігом вікна укриває!..