Поезія (Борис Грінченко)
ВЕСНА ІДЕ!
Весна іде! В повітрі молодому
далекий крик мандрівних журавлів
вже розітнувсь: ключем вони додому
у рідний край летять з чужих країв.
Весна іде! Веснянки задзвеніли,
лунає спів по луках і гаях —
мов устають нові могутні сили
в людських серцях, придавлених серцях.
І в грудях знов солодкії бажання,
і в грудях знов устали поривання,
і встала знов надія молода.
О весно, йди! Всі ждуть тебе, кохана!
І небо жде, і жде верба приспана,
і ліс, і степ, і скована вода.
ЛАСТІВКА
Ой, у нас під хатою
Над своїм гніздом
Ластівка малесенька
Шурхотить крилом.
День увесь літаючи.
Ловить комашок.
Носить та годує все
Малих діточок.
З вирію далекого
В рідний край вона
Зараз повернулася.
Як прийшла весна.
Влітку звеселятиме
Щебетанням нас,
А минеться літечко.
Прийде зимній час —
Знову щебетушечка
В вирій полетить
Та ізнову вернеться
Нас повеселить.
Категорія: поезія