ВЕСНА ЙДЕ (Марко Вовчок)

   Ось вже і небо голубе і чисте, і вода голуба, просвітчаста. Сонечко блищить і горить; гаї розвиваються; садки зацвітають; увечері десь тьохнув соловейко на листатому клені; кує зозу­ля на високій березі; гуде бджола; мигтять білі мете­лики понад молоденькою травичкою; хрущі літають гучливі... якийсь гомін, гук якийсь чи з-під землі, чи з води, чи з неба!..

ПРИХОДИЛА ВЕСНА (Борис Грінченко)

    Сніг лежав уже по самих ярах та затінках, а то скрізь позбігав лепетливими, дзюркотливими струм­ками. Серед пучечків торішньої трави де-не-де визи­рали вже блакитними оченятами проліски, але вся земля лежала ще чорна, дожидаючись, поки пресвітлеє сонце обніме її своїм палким промінням та й убере в пишні зелено-квітчасті м'які шати. Лежала ще пів­сонна й зітхала до неба теплими грудьми, і теє зітхан­ня злітало вгору легенькою білястою парою. Пара ли­нула вгору, збиралася там у хмари, і хмари тьмарили небо, затуляючи землі сонце.

ВЕСНА (за Василем Сухомлинським)

Весняний вітер прилетів з далекого краю. Весна йде полями, заквітчалась квітами. Ластівки на крилах несуть барвисті стрічки. Клен зітхнув, розправив плечі. Зазеленіли бруньки.