Поезія (Ліна Біленька)
ЗНАК М'ЯКИЙ
Після Ща та перед Ю
в алфавіті я стою.
Де з'являюсь я у слові —
там пом'якшую вимову,
ще й творити звик дива —
зовсім змінюю слова:
у торбинку сипав рис.
з торби вискочила рись.
Рись напала враз на ос,
закричала: — Ось вам, ось!
Не жаліли оси жал,
рисі їм було не жаль,
обкусали всю до п'ят,
гнали десь годин із п'ять.
Витівник я отакий,
підписався — ЗНАК М'ЯКИЙ.
ЩУКА
Щука за нізащо
лаяла ляща: —
Загубив, ледащо,
ти мого плаща!
А тепер із днища
я не піднімусь —
дощ вгорі періщить,
я дощу боюсь!
***
Йорж колючий,
Йод пекучий,
Хлопчик Йосип
Невезучий,
Йоржик Йосипа вколов,
Йод попік —
Тож будь здоров!
КАЗКА НЕБА
Живе у небі казка,
погляньте: гори-хвилі...
Не думайте, будь ласка,
що то хмарини білі.
Он кенгуру стрибає,
он повза черепаха,
а ген, з-за небокраю,
летять чарівні птахи.
Ведмеді-ліліпути
і геркулеси-бджоли
розкрили парашути,
пливуть собі над полем.
Категорія: поезія