ВИЙШЛИ ВРАНЦІ МИ

Вийшли вранці ми.

Дивне місто проти сонця!

Всі взолочено віконця...

Ні, такої ще зими

не стрічали ми.

Проти сонця дим,

проти зимнього патлатий,

що з труби зверта від хати,

й понад садом молодим

тане, тане дим...

Ох, яка ж краса!

Сад увесь убрався в іній,

проти сонця він — як синій.

Гілля до землі звиса,—

ох, яка ж краса!..

Я ЛЮБЛЮ КАЗКИ ЧУДОВІ

Я люблю казки чудові,

Я кохаю сни прекрасні.

Ах, мені від їх розгадок

Насолоди повсякчасні.

Я люблю їх завжди слухать,

Я люблю їх завжди бачить.

Лиш життя в моїй жадобі

Все ніяк їх не настачить.

Бо моя душа химерна

Ненасичена казками

Життьовими, молодими,

З сміхом, жартами, сльозами.