Поезія (Іван Світличний)
БЕЗКОНЕЧНИК
Кури в полі сіють просо,
Як заведено давно.
А півні те просо косять,
Решетують на пшоно.
Із пшона наварять каші
Жовторотій дітлашні...
Виростуть курчата наші,
Стануть кури та півні —
І почнеться все спочатку.
Все спочатку по порядку:
Кури сіятимуть просо,
Як заведено давно,
А півні те просо скосять,
Зрешетують на пшоно.
Із пшона наварять каші
Жовторотій дітлашні,
Виростуть курчата наші,
Стануть кури та півні —
І почнеться все спочатку.
Все спочатку по порядку.
ВЕДМЕЖА ХВОРОБА
Щось Ведмедик зліг, зовсім занеміг,
Побивається та стогне, аж гуде барліг.
— Ой, — кричить, — умру! Ой, не чую рук!
Щось у оці а чи в боці - сам не розберу.
Ой, язик опух! Ой, заклало слух!
Чи то гикавка, чи кашель забиває дух!
Голова гуде, обертом іде,
Кості ломить і судомить, лиш не знаю де.
Ой, живіт болить! Ой, п'ята свербить!
На зубах така оскома, аж в очах рябить.
Поперек пече, віддає в плече,
Нудить-млоїть під п'ятою й, може, десь іще!
В носі крутить так, що аж хвіст набряк,
Що аж меду захотілось сам не знаю як.
Лікар вислухав, лікар вистукав,
Каже: — Це така хвороба— комизистика.
І хвороба ця так лікується:
Треба добре натщесерце дати, ремінця.
8.05.2024 -
Категорія: поезія