Жовтень кликав листопада:

— Брате, йди, потрібна рада!

Що робити маю я?..

Погиба краса моя...

Кучері мої злотисті

З верховіть вітриська бистрі

Обдирають кожен день,

Залишають голий пень.

Листопад на нього глянув: —

В гості буду рано-рано

І тобі твою красу

В подарунок принесу.

Ніч минула; жовтий ліс

Похмурнішав і обліз.

Друга — й зовсім занімів,

Білу шапочку надів.

Жовтень сумно усміхнувся,

Вправо, вліво обернувся

І побачив: листопад

Марно не дає порад.