На болоті біля річки,

там, де вогко тхне теплом,

ми знайшли кумедну птичку

із пораненим крилом.

Довгі ноги, сірі крила,

на голівці чорний чуб.

Погляда на нас несміло:

— Ой, болить, не полечу!..

Що ж тут бідній пташці мучитись?

Краще хай, у нас живе!

І зостався в нас приручений,

і одужав журавель.

Завжди з нами був у забавках,

з нами грався та гуляв.

Полюбили ми журавлика,

довгонога-журавля.

Прощавай, лети, журавлику,

наш крилатий журавель!

Повернись весною здалека,

з теплих сонячних земель!

Тільки осінь раптом вдарила,

хмари в небі попливли,

потяглися попід хмарами

в край далекий журавлі.

Потяглися понад кручами,

понад простором степів.

І журавлик наш приручений

теж ізнявся й полетів!..

Понад морем, де кораблики,

понад спекою пустель

повернись до нас, журавлику,

наш крилатий журавель!