Любі друзі! Вже ізмалку

Ми про це всі добре знаєм,

Що зовемось українці

Й українських предків маєм.

Батько, мати, брат, сестричка,

І всі інші члени роду,

Всі належать до одного

Українського народу!

Бо родитись українцем –

Це велика честь і слава,

Рідний край свій полюбити –

Найважніша всім це справа.

Між Карпатами й Кавказом,

Прип’яттю і Чорним морем,

Український славний нарід

Всі замешкує¹ простори.

Там пливуть глибокі ріки,

Там шумлять степи безкраї,

Стрункі гори пнуться в хмари.

Синьооке море грає.

Буйне збіжжя колосисте

На врожайних спіє ріллях²,

Є у надрах сіль і нафта.

Віск, залізо і вугілля.

Українці й українки –

Всі кохають до загину

Предківську преславну землю,

Нашу рідну Україну.

Але щоб свою цю землю

Міцно-щиро покохати,

Треба все її минуле

Добре вивчити-пізнати.

Треба знати те, як предки

На землі цій проживали,

Як її грудьми своїми

Боронили, заступали.

Як за волю і за долю

Йшли у бій, як на забаву,

Здобували собі рани,

Україні рідній славу.

Як невпинно працювали

І боролися завзято,

Щоб була їх Україна

Завжди дужа і багата.

Хай не буде в нас нікого,

Батька, неньки, ні дитини,

Що не вміли б розказати

Про минуле України.

1. Мешкати — жити, проживати в певній місцевості, місці.

2. Рілля — виоране поле.