Ти тільки вслухайся: бабуся!., бабунечка!.. бабу­сенька!.. Яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе й теп­ле слово! А чому?

    А тому, що бабуся — це мамина або татова мама, отже, вона:

— прожила на світі удвічі більше твоїх мами чи тата, бо вона — їхня мама;

— бачила у житті удвічі більше твоїх мами чи тата, бо вона — їхня мама;

— і ти, мабуть, удвічі дорожчий для неї, бо ти — дитина її дитини;

— бо ти — її онучатко, дівчатко чи хлоп'ятко;

— бо ти — її пташенятко, ластів'ятко, козенятко, го­луб'ятко, нехай іноді навіть — і телятко чи поросятко;

— але ти — її дитиночка-кровиночка.

    Бо правду кажуть у народі:

— Діти — це діти, а справжні діти — це онуки!