Першокласниця Марійка, прийшовши додому, поба­чила: підлога в кімнатах чиста, аж блищить.

— Як у нашому класі після уроків, — сказала мамі Ма­рійка.

— Як це — після уроків? — здивувалась мати. — А під час уроків?

— Чергові витирають підлогу після уроків. Бо прихо­дить комісія й ставить оцінку за чистоту. Навіщо ж вити­рати підлогу до уроків?

— Мудрі у вас порядки, — усміхнулася мати.

    Тільки вони закінчили розмову, як хтось постукав.

    Мама відчинила двері.

    До хати ввійшла сусідка — стара-престара бабуся Христина.

    Бабусі вісімдесят дев'ять років. У неї сім синів, три дочки, багато внуків і правнуків.

    Мама вклонилась бабусі, взяла її під руку й повела до вітальні.

    Жахнулась Марійка. Надворі дощ, взуття в бабусі

брудне, — там, де пройшла бабуся, розпливлись калюжі.

    Довго сиділа біля столу бабуся Христина. Мама часту­вала її чаєм.

    Коли бабуся пішла додому, Марійка сказала:

— А ми б до класу з такими брудними черевиками не впустили... Підлога ж мусить бути чиста...

— Підлога буде чиста, доню... А душа? — тихо сказала мама.