Бабуся з онукою Оксанкою відпочивали на дачі. Бабуся сиділа на веранді у кріслі та в'язала, а внучка заплітала коси і палко розповідала:

— Бабусю, якби ти знала, яка Оленка жадібна — нічого мені не дає!

— Невже? — здивувалася бабуся. — Адже вона давала тобі кататися на своєму велосипеді...

— Ой, бабусю, це не враховується. Один раз дозволила... До того ж це давно було, ще вчора.

— Он як, — похитала головою бабуся. — А я думала, що вона добра дівчинка.

— Ні, зовсім не добра, — заперечила Оксанка. — Жадібна... Ой, здається, вона іде до нас!

    У скляні двері веранди постукали — увійшла Оленка. Лівою рукою вона притискала до грудей миску із жовтими грушками. Усміхаючись, дівчинка простягнула миску Оксанці.

— Доброго дня! — сказала. — Це тобі. Бери, при­гощайся. І бабусю пригости.

    Оксанка розгублено подивилася на бабусю.

— Дякую тобі, Оленочко, — сказала бабуся. — Я залюбки пригощуся, а от Оксанка — не знаю... Бабуся скоса поглянула на свою внучку. — У неї, здається, алергія¹ — бачиш, як вушка почервоніли...

    Оксанчине обличчя запалало від сорому, вона крутнулася і вибігла з веранди.

— Що це з нею? — здивувалася Оленка. — Хіба ж їй не можна їсти грушок?

    Бабуся усміхнулася:

— Зараз не можна. Та коли ця хвороба минеться, вона зможе твоїми грушками пригощатися.

1. Алергія — схильність організму до захворювань шкіри внаслідок уживання в їжу деяких продуктів.