Лесик поспіхом¹ збивав дощечки шпаківні, як раптом помітив, що на чільній стінці немає отвору. Як же бути?

    Подумав-подумав Лесик і, нарешті, вирішив почепити шпаківню тимчасово, а після занять зняти і просвердлити дірку.

     Як і сподівався, вчителька його похвалила. Лесикове об­личчя розцвіло півонією. З якої причини він зашарівся² — ніхто в класі не сумнівався. Правда, люди ніяковіють не тільки тоді, коли чують про себе добре слово.

     Після школи Лесик поспішив додому. Прибіг на подвір'я — й очам своїм не повірив: із шпаківні вилетів її крилатий господар і полетів на леваду³.

     Лесик не почув, як підійшов батько, а озирнувся, по­бачив — ураз почервонів. Густо-густо. Навіть вуха спа­лахнули вогнем.

1. Поспіхом — дуже швидко.

2. Зашарівся — почервонів.

3. Левада — присадибна ділянка з сінокосом, городом і садом.