Були собі два брати —

Замурзані пірати.

Не слухалися мами,

Поганими словами

Забруднювали простір,

Були нестерпні просто.

До школи не ходили,

Корисного не їли,

З науками не знались,

Ще й в носі колупались.

Їм якось пощастило:

До облавку¹ прибило

У пляшці карту світу,

На ній — місця заритих

Скарбів і шоколадок.

— Гей-гей! — пірати радо

Кричали, мов скажені.

— Скарби у нас в кишені!

Давай вони дивитись,

Вертіти і крутити

Ту карту загадкову...

Пора б згадати школу.

Але ж дурні пірати

Ледь-ледь могли читати.

Впізнали кілька літер,

Гадали, звідки вітер,

Що значать закарлючки

Та інші мудрі штучки.

Один кричить: — Це море!

Волає другий: — Гори!

Один кричить: — Це Штати!

А другий: — Ні, Карпати!

Отак вони сварились,

Аж поки не побились.

В обох на лобі ґулі,

В обох в кишенях дулі²...

Та зрештою зібрались

І десь помандрували.

Блукали десь півроку,

Стомилися нівроку³,

Аж ось замріло⁴ місто

На горизонті чистім.

Знов спори в них негожі,

І знов за рибу гроші⁵:

— Це — Київ стародавній!

— Ні, це — Горішні Плавні!..

І поки знов сварились,

Кусалися і бились,

Той скарб і шоколадки

Відрили дві піратки.

Отак завжди буває:

Скарби той здобуває,

Хто дружить із книжками

І слухається маму...

1. Облавок — борг.

2. Тримати дулю в кишені — нишком комусь погрожувати.

3. Нівроку — дуже.

4. Замріло — показалось.

5. За рибу гроші — знов те саме.