Одного разу Катруся і Павлусь ходили по лісі над озером. Там, у низині, росло дуже багато ожи­ни. На ній вже достигали ягоди — великі, схожі на малину, тільки темно-червоні, аж синюваті. Рантом Катруся бачить — висить на кущі рукавичка. Сіра така, кошлата. Хто ж її тут пові­сив?

— Ось бачиш, Павлусю, — сказала Катруся, — це, мабуть, ішов дід лісом і загубив рукавичку. Пам'ятаєш, я тобі казку читала?

— І прибігли мишка-шкряботушка і жабка-скрекотушка! Ой, Катрусю, подивись, може, вони там сидять у рукавичці?

    Катруся подивилась. Е, ні, рукавичка порож­ня! Катруся обережно зняла її з куща. Із чого ж це вона? І не шита, і не плетена, а така м'якенька.

    Вдома діти показали свою знахідку мамі і Майці.

— Це не рукавичка, а пташине гніздо! — ска­зала Майя. — Не віриш мені, спитай в лісника Євгена Івановича.

    Євген Іванович подивився на рукавичку і сказав:

— Так, це справді гніздо. Є така пташка — ремез. Це вона робить собі гнізда подібні до ру­кавички. Ось тут, де нібито великий палець, вхід до гніз­да. Бачите, як хитромудро зроблено. Через такий вхід не пролізе ворог. І пташеня­та сидять собі там зовсім без­печно.

— А де пташенята? — спитав Павлусь.

— Пташенята вже підросли і вилетіли з гнізда.

     Євген Іванович охоче і докладно розповів ді­тям про ремеза.

     Виявляється, що це така зовсім невеличка пташка з руденькою спинкою, а шийка й голів­ка в неї білі, а на голівці ще й чорні смужки по боках. А дзьоб у неї довгий, гострий, і вона ним хапає дрібних комах і личинок. А ці комахи і їхні личинки — шкідники, вони псують дерева, роблять шкоду в лісі.

— Де ви знайшли це гніздо? — спитав Євген Іванович.

— На кущі біля озера.

— Так, так, ремези завжди гніздяться над во­дою. Вони роблять свої гнізда з кінського воло­су, тоненьких травинок, рослинного пуху. Дуже майстерно зроблені їхні гніздечка. І справді схожі на рукавичку.

     От яку цікаву знахідку привезе Катруся додо­му і покаже всім у класі.

     Вона обережно поклала гніздечко в порожню коробку.