На самому вершечку стрімкої гори, зарослої лісом, стоїть хатинка. І живе там велика родина вітрів. Най­старший у ній — Північний Вітер, дідусь із довгою сивою бородою. Одягнений він у теплий кожух, узутий у високі чоботи, що голосно риплять при ході. У дідуся декілька дорослих синів і доньок та двоє пустотливих онуків: близнята Вітерці.

     Коли надходить зима, Північний Вітер щоранку приносить у подвір'я величезні мішки, набиті снігом, кладе їх на сани і зринає у повітря на парі своїх летю­чих коней. Він кружляє над лісами, степами, морями, містами та селами і щедро сипле згори, зі своїх мішків, густий білий сніг.

     Не байдикують й інші вітри з великої родини. Лише близнята Вітерці здебільшого сидять удома.

     Якось узимку вони бавились на подвір'ї. Нікого з дорослих не було — усі вітри розлетілися у справах. Лише дідові сани з мішком, наповненим снігом, стоя­ли посеред двору.

— Шкода, що дідусь сіятиме довкола сніг лише завтра! — сказав один із Вітерців, зиркнувши на са­ни. — От якби сьогодні, ми у сніжки погралися б!

    Чекати Вітерці не любили. Тож розв'язали дідусів мішок, відсипали звідтіля трохи снігу і до самого вечо­ра досхочу бавилися. А зранку визирнули на подвір'я і вжахнулися: мішок, який вони вчора розв'язали і забули зав'язати, був порожнім. Увесь сніг із нього висипався і лежав тепер великими кучугурами.

— Ой лишечко! — скрикнув один із братів. — Дідусь же казав, що сьогодні має бути снігопад над містом. Він мав поїхати до міста з цим мішком. А тепер у ньому зовсім немає снігу... І ми його не позбираємо самі...

— Я придумав! — озвався інший Вітерець. — Нанесемо з комори різних смаколиків, наскладаємо у мішок. Дідусь не зазиратиме всередину, він його просто візьме й висипле над містом!

    Вітерці заходилися наповнювати дідів мішок.

    А згодом на подвір'я, порипуючи чобітьми, прийшов Північний Вітер. Усівся на санях і швидко помчав. А коли опинився над великим містом, то розв'язав мішок.

    Що тут зчинилося! На міську бруківку замість білих холодних сніжинок посипалися цукерки, печиво, ро­дзинки та інші солодощі... Навіть яблука пострибали по землі, ніби маленькі м'ячі.

     Спершу люди у місті страшенно здивувалися тако­му незвичному снігопаду. А потім заходилися збирати щедрі подарунки.