Сніжинка народилася високо в небі у великій волохатій¹ хмарі.

— Бабуню Хмаро, — мовила вона. — Чому ми так далеко від землі?

— Щоб першими побачити, як з холодних висот надходить Зима, — лагідно пояснила Хмара.

— Бабуню Хмаро, а навіщо нам стрічати Зиму?

— Щоб землю вкрити білою ковдрою, заховати од вітрів-морозів.

— Ой бабуню! - дивується Сніжинка. — Таж я мала, а земля величезна! Як я її вкрию?

— Земля велика, але одна, а в тебе мільйон мільйонів сестричок. Разом вам усе до снаги²! — сказала Хмара і труснула рясним фартухом.

     Що тут учинилося! В повітрі замигтіло, зарябіло, сніжинки полетіли на город і стежку, на хату й подвір'я, на сухе соняшничиння, навіть на Рябковий хвіст!

— Гетьте! — розсердився Рябко і сховався в буду. — У мене й без вас кожух теплий. А сніжинки падали, падали, поки не вкрили цілий світ.

    Вранці вийшла Олеся на ґанок і рукавичкою заслонила очі:

— Ой, біло! Аж сліпить!

    А Вітрові сніг не сподобався. То раніше було - шарпай³ траву за коси, скільки здумаєш, листя осіннє роздмухуй, а тепер усе під снігом, в захистку та в затишку.

— У-ух я вам покажу-у! — засвистів Вітер та й ну сніжинки розмітати! Дмухнув раз - цілий рій з калини знявся й сів на бабину грядку з часником.

    Дмухнув удруге - злетів сніг з барвінка, а калину знов накрив. Дихнув ще раз - аж сніг зі стежки на барвінок перелетів! Нічого Вітер вдіяти не може. Дме - та тільки сніг з місця на місце переносить. То він і втих з досади⁴.

    Тут Мороз узявся до діла, а сестрички-Сніжинки одна до одної тісніше притулилися - не може холод під білу ковдру забратися!

    Так і весни діждалися.

    Як настала весна, як пригріло сонечко, виросло на землі мільйон травиночок, зелених та ніжних, мов найтонший шовк, зацвіло мільйон мільйонів квіточок. Кожній Сніжинці по квітці й травинці! Це за те, що захистили матінку-землю від лютих холодів.

    А куди сніжинки поділися?

    Та нікуди. Встаньте рано-ранесенько і вийдіть у садок. Там на кожній травинці - росинка-крапелька. Ото й є наші сніжинки. Сяють вони, веселково переливаються, і кожна відзеркалює сонце. Мільйон мільйонів маленьких сонечок! Аж у світі ясніше.

^{1. Волохатий — оброслий, покритий густим волоссям; кудлатий, розпатланий, скуйовджений.}

^{2. Усе до снаги — усе під силу; усе можливе.}

^{3. Шарпати — рвати, тягти, смикати; коливати; порушувати спокій.}

^{4. Досада — почуття незадоволення, гіркоти, розчарування.}