Щойно посвітлішає за вікном, прилітає ма­ленька жовтогруда пташка. То — синичка. Шапочка в неї чорно-оксамитова, щічки білі. На зеленкувато-сірих крильцях кожна пір'їнка ніби пенз­ликом намальована. Синичка стукає гострим дзьобиком у заплакану шибку. Заглядає агатовим¹ оченятком у кім­нату. Розвиднюється. Я піднімаюся з ліжка, виношу шматочок несоленого сала. Синичка дзьобає сало й співає:«Пінь-пінь!» Це вона говорить: «Дякую, завтра вранці я знову прилечу».

1. Агатовий — чорний.