Жила на світі чарівниця, яка перетворювала прості ножиці на чарівні. А сили в тих ножиць були такі: якщо поріжеш ними повіт­ря, то на тому місці з'явиться портал туди, де потрібна допомога.

     І от одного дня чарівниця непомітно взяла прості ножиці в не­простої дівчинки Емілії, яка була дуже доброю, хороброю і над­звичайно допитливою.

     Дівчинка шукала їх по всьому дому, але так і не знайшла. Вийшла на подвір'я — а її ножиці лежать на столі. Та вони чомусь стали трішки інакшими, ще й опинились у срібній коробочці!

    Дівчинка взяла їх і внесла в дім. Як почала різати — у повітрі з'явився портал, який затягнув Емілію...

    І вона потрапила в країну єдинорогів. Там було дуже багато єдинорогів! Але одна тваринка благала про допомогу.

    Дівчинка підбігла до неї й запитала:

— Що з тобою?

— Я вивихнула ніжку, — відповіла маленька єдиноріжка. — Як же мені дістатися додому?

— Не бійся, я тебе відведу, — сказала дівчинка, зняла з шиї свій шарфик й обережно і тугенько обв'язала тваринці хвору ніж­ку. — Я допоможу, тільки скажи, де твій дім.

— Я живу на вулиці Водоспадній, 5, квартира 78.

— Добре, — сказала дівчинка, — пішли.

    Добра Емілія підтримувала єдиноріжку і довела її додому.

    А батьки єдиноріжки вже хвилювалися, бо не знали, де їх ма­ленька затрималася. Вони подякували Емілії й на вдячність пода­рували їй чарівне люстерко-фотоапарат:

— Ти заслужила на цей подарунок, — сказали вони, — це люстерко може злих зробити враз добрими!

    Дівчинка дуже зраділа і щиро подякувала.

    А тоді сказала своїм ножицям:

— Чарівні ножиці, будь ласка, відправте мене додому. Там моя мама з татом теж хвилюються.

    І розрізала ними повітря. Але вона не потрапила додому, а опинилася в країні фей, де панував хаос.

    Емілія запитала:

— Що тут відбувається?

    І добрі феї їй розповіли, що злі феї обра­зилися на них за те, що ті вилікували бджі­лок від кліща-шкідника.

    Дівчинка також розпитала злих фей, через що весь цей шум. Вони розповіли свою версію, що бджоли страшенно гудуть біля їхніх хаток-квітів і зава­жають їм уранці спати...

Емілія запитала у злих фей, чи всі вони зараз тут.

— Звісно, де ж нам бути!

— А дозволите вас сфотографувати на пам'ять?

— Можеш! — відказали ті.

    Дитина клацнула фотоапаратом — і злі феї враз подобрішали та почали вибачатися перед добрими феями і бджілками.

    І звернулися до добрих фей:

— Любі сестрички, як вам живеться? Чи ніхто вас не ображає?

    Добрі феєчки зраділи! І запросили їх на обід.

     Так дівчинці вдалося врешті-решт помирити всіх фей.

     Дитина знову сказала ножицям ті самі слова, прорізала повітря й опинилася...

     Ні, не вдома. А в парку з тваринами. Там дівчинку Леру подря­пав до крові бульдог, і вона дуже сильно плакала.

    Емілія підійшла до неї, заспокоїла, швиденько обробила і ста­ранно перев'язала рану, бо дівчина завжди носила із собою малень­ку аптечку.

     Лера подякувала й побігла додому.

     І тут нарешті Емілія опинилася вдома й одразу пішла розпо­відати батькам про все, що з нею трапилось.