На початку березня дідусь запропонував Тарасику піти до лісу, подивитися на перші весняні квіти — підсніжники.

— Я ще багато квітів знаю, — сказав Тарасик. — Тюль­пани, бузок, айстри, півники, чорнобривці.

— То все квіти садові. Їх люди самі вирощують. А підсніжник — вільна лісова квітка, росте, де їй хочеться. Колись люди несли їх з лісу оберемками¹, рвали, хто скільки хотів. Потім приходили по фіалки, по конвалії. Рвали, а нових не саджали. Отак і знищили майже всі лісові, польові та гірські квіти.

— Гірські? — перепитав Тарас. — Хіба в горах ростуть квіти?

— І в горах, і навіть у воді, — відповів дідусь. — Бач, не такі вони й слабенькі. Можуть витримати і холод, і спеку, і спрагу. А людського натиску витримати не змог­ли — ось і поменшало на землі дикорослих квітів. Рвати їх тепер не можна, краще просто приходити на побачен­ня з ними, як до моря чи гір.

1. Оберемки — така кількість чого-небудь, яку можна обхопити руками.