Посадив дід черешню. Деревце прийнялося, зазеленіло, потяглося вгору. Але Юрасику знадобилася якась палиця. Взяв він та й зрізав черешню. Побачив це дід, засумував.

— Що ж ти накоїв, — свариться. — Таке дерево зана­пастив.

— Зате он яка гарна палиця вийшла, — виправдовується Юрась.

    Дід забрав ту палицю, мовчки відніс її до хати й сховав у шафу.

    Минав час. Якось улітку Юрасик побачив у сусідньому садку червоні, як жар, ягоди. Прийшов додому та й каже дідові:

— У баби Катерини так черешня вродила. Аж гілки вгинаються.

— Ну то й що? — здвигнув плечима дідусь і показав рукою на шафу. — Зате у нас он яка палиця гарна є!