Широкою вулицею села йшов малий Федько зі школи додому. Йшов помалу, невеселий. Навіть тоді, коли стрічав старших і казав їм «добрий день!» — голови не підводив.

— Чого ти, Федьку, йдеш такий сердитий? — питали зустрічні.

    А він нижче голову схиляв та ще й порт­фелем затулявся. Коли ж до воріт дійшов, коли от-от мали його стріти мама і тато,— Федько не витримав: сильно скривився та й заплакав.

— Ти чого, мій синочку? — мовила схвильо­вана мама.

— Може, тебе хто бив? — запитав тато. Федь­ко покрутив головою, що ні.

— Мабуть, собаки десь налякали,— вгаду­вала мама.

— Ні,— ледве вимовив Федько.

    Дуже тяжко і соромно йому було говорити батькам, чого він плаче.

     А річ у тому, що в лівій руці Федька був портфель. А в тому портфелі лежав зошит. А в тому зошиті на шостій сторінці внизу була поставлена олівцем велика двійка. Така велика і важка, що Федько ледве доніс її додому.

     Він звик завжди радувати і тата, і маму. І хіба легко йому було тепер показувати отой зошит!

— У мене.— почав він, але щось так стис­нуло горло, що говорити далі не міг, лише підняв угору два пальці.

— Двійку, значить, заробив? — перепитав тато.

    А тоді розгорнув разом з Федьком зошита і сказав:

— Ага! Ось де вона, ота плаксива двійка. Ну, що ж, синку,— двійка правильна. Ти ж у кож­ному рядку недописував слова!

— Я дописував, тату! Всі дописував.

— Не видумуй,— розсердився батько,— глянь ось сюди: «Книж.» є, а «ка» — немає; «коро.» є, а «ва» — немає.

— І «ка», і «ва», і «ко» теж були, татусю! Слово честі, були! — запевняв Федько.

— Та де ж вони поділися? На крилах кудись полетіли, чи що? — розгнівався тато.

— Вони там залишилися,— виправдовувався Федько.

— Де це там, що ти кажеш? — сказав тато.

— Там, на газеті, на газеті на парті залиши­лися,— пояснив синок. Тато голосно засміявся.

— Ти чуєш, мамо,— гукнув він,— наш синок такий неуважний, що починає писати в зошиті, а закінчує на підстеленій газеті...

    Пожартували з Федька і вдома, і в школі. І це допомогло. Відтоді пише тільки в зошиті і «ка», і «ко» наш малий Федько.