Сергійко гуляв собі біля ставка і побачив дівчинку, що сиділа на березі. Підходить до неї, а вона й каже:

—  Не заважай мені слухати, як хлюпочуть хвилі.

     Сергійко здивувався. А потім узяв та й кину в у ставок камінь. Дівчинка питає його:

—  Що ти кинув у воду? Сергійко ще більше здивувався.

—  Хіба ти не бачила? Я кинув камінець.

     Дівчинка й каже:

—  Я нічого не бачила, бо я сліпа.

     Сергійко довго дивився на дівчинку. Він не міг уявити: як це воно, коли людина нічого не бачить?

     Настала ніч. Сергійко ліг спати. Серед ночі прокинувся. Його розбудив шум за вікном. Шумів вітер, у шибки стукав дощ. А в хаті було темно.

     Сергійкові стало страшно. Йому пригадалася сліпа дівчинка. Тепер уже не дивувався. Його серце стиснув жаль. Як же вона, бідна, живе в темряві?

      Сергійкові хотілося, щоб швидше настав день. Він піде до сліпої дівчинки і пожаліє її.

План

1. Прохання дівчинки. 

2. Здивування Сергійка. 

3. Дівчинка сліпа. 

4. Уночі Сергійко прокинувся. 

5. Життя у темряві. 

6. Сергійко пожаліє дівчинку.