Оленка дуже любила казки про чарівниць і фей. І одного дня запи­тала в дідуся:

— Дідусю, як мені стати чарівни­цею?

    Дідусь бороду почухав і відповів:

— Ати якою чарівницею хочеш стати: доброю чи лихою?

— Доброю! — випалила Оленка.

— Що ж, цього я тебе можу навчити. Але спочатку назбирай-но яблук у садку.

    От Оленка назбирала їх у кошик, принесла. А дідусь по­просив онуку кошик у кухні поставити.

    Тут саме мама на кухню зайшла, щоб чай приготувати. Побачила яблука і зраділа:

— Ой, як добре! Тепер я зможу приготувати яблучний пи­ріг! Звідки це цілий кошик яблук узявся?

    А дідусь відповідає:

— Це одна маленька чарівниця начаклувала!

— Дідусю, — засмутилася Оленка, — але ж це не чари.

— Як це? — здивувався дідусь. — А добрі чарівниці — що роблять?

— Чаклують, — упевнено відповіла Оленка.

— Так, — кивнув дідусь. — А ще що? Оленка знітилася:

    Не знаю...

— Добрі справи! — підказав дідусь.

— Ой, справді! — сплеснула руками Оленка. І додала: — Дідусю, тоді виходить, що й ти чарівник. Бо ти мені допоміг!