Після відлиги¹ несподівано вдарив міцний мороз. Скувати швидку річечку йому не вистачало сил. Однак за ніч він устиг замаскувати льодком усі калюжі.

   Прилетів горобець на лісову галявину і прямо до замерзлої калюжі. Поклював лід, злетів на кущ. Сидить, униз поглядає, наче не збагне, що це сталося. Нещодавно купався в холодній воді, а нині й дзьоба не змочиш. Ото досада!

   З лісових хащів вибігла лисиця. Постояла, прислухалась, ог­лянулась. Розбіглась й на лід — плиг!

   Проїхалася на лапах і давай передніми барабанити. Тицнулась мордочкою в льодяне дзеркало, повертілася і знов: то присяде, то підскочить. І так захопилася танцями на льоду, що й про не­безпеку геть забула.

   А я стояв за деревами й милувався пишнохвостою красунею. Раптом ненароком оступився, й під ногою у мене тріснув сучок. Тієї ж миті звірка мовби вітром здуло: щез у вільшняку².

   Я підійшов до калюжки. Під льодом якась коричнева кулька покотилася. Та це ж лісова миша! Не одразу й здогадаєшся, як вона туди потрапила.

   Вода чи то вимерзла, чи то в землю просочилася. Утворився лід-пустовик³. Вийшло так, що миша могла під льодяною кіркою розгулювати. А заодно і насінням вівсюга поласувати. В підлідній «коморі» кілька колосків збереглося.

    А в лисиці нюх тонкий. Отож вона й нанюхала здобич, а хотіла піймати — нічого з того не вийшло. Підстрибує, пазурами дряпає лід, зубами клацає, а дістати не може.

    Ось, виявляється, чому руда хитруха на льоду витанцьовувала.

1. Відлига — часткове розтавання снігу, льоду.

2. Вільшняк — зарості вільхи.

3. Лід-пустовик — між льодом і землею повітряний проміжок.