Посварився Вітер з Хмарою: кому належить Вечірня Зірка?

— Звичайно, мені! — сказала Хмара. — Вечірня Зірка світить тіль­ки для мене. Коли я захочу, то вкрию всю землю білою пеленою і стану сама любуватись Вечірньою Зіркою.

— Фі-ю! — свиснув Вітер. — Вечірня Зірка належить мені. Я можу літати понад будь-яку Хмару. А схочу — і тебе не стане!

    І Вітер розметав, розвіяв Хмару по всьому небу. Наче й не було.

    Та сам не помітив, що попереду — Висока Гора. Наскочив на неї, хотів облетіти. І непомітно стих.

    А люди дивились у високе небо, любуючись Вечірньою Зір­кою, яка одвіку світить натхненно¹, вірно і Людині, і найменшій билинці, і Вітрові з Хмарою, доки вони думають про красиве та корисне і не знищують один одного у нікому не потрібній ворожнечі.

1. Натхненний — сповнений благородства, душевної краси.