ЗОРЯНИЙ ВІЗ (слов’янський міф)

   Колись, дуже давно, а де саме — невідомо, була велика засуха. У річках та озерах, у колодязях повисихала геть-чисто вся вода. Люди без води почали хворіти та помирати. 
   У тому краї жила одна вдова, а в неї була дочка. Захворіла вдова без води, і дочка, ш;об урятувати свою матір, узяла глечик і пішла шукати воду. Де вона її шукала, хто знає, а тільки десь таки знайшла. Набрала в глечик і понесла додому. 
   Дорогою зустріла одного чоловіка, що вмирав без води, дала йому напитися і так врятувала його від смерті. 
   Далі вона зустріла другого, потім третього, четвертого і наприкінці — сьомого чоловіка. Усім дівчина давала пити і рятувала від загибелі. Води залишилося в неї лише на самому дні.
   Ішла вона, ішла та й сіла відпочити, а глечик поставила біля себе на землю. Раптом прибіг собака. Він, мабуть, теж хотів напитися і перекинув глечик, з якого вилетіло сім великих золотих зірок і восьма маленька. Поставали вони на небі й утворили «віз». 
   Сім зірок — це душі людей, яким дівчина давала пити, а восьма — маленька, бо то душа собаки, що перекинув глечик. Для того Бог поставив їх на небі, щоб усі люди бачили, якою щирою була та дівчина. 
   За таку доброту Бог послав дощ на землю, а матері дівчини подарував життя.

 




Переглядів: 53
21.07.2021 -

Категорія: казка народна

Коментарії до ЗОРЯНИЙ ВІЗ (слов’янський міф):

Ім'я:*
E-Mail:
Питання: 2*2+2?
Відповідь:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера