КАЛИНОНЬКА (українська народна легенда)

Колись дуже давно жили в одному селі хлопець Клим і дівчина Лина. Підросли, покохали одне одного та й одружилися. Жили дружно, весело. Разом вранці сонечко зустрічали, а ввечері милувалися його заходом.

Незабаром у них народилася донечка. Така красуня! За народним звичаєм та на згадку про народження доньки вирішили батьки посадити деревце.

Пішов чоловік на пошуки до лісу. Бродив, бродив — нічого знайти не може. Аж раптом побачив дивовижний кущ, вкритий пишним білим цвітом. Клим обережно викопав кущик з рідною землею та й посадив біля двору.

Росте дівчинка, гарнішає. А кущик і собі росте, зеленіє. Навесні вкривається білим цвітом, восени — тішить усіх червоними ягідками. Хто не йде мимо двору, кущиком милується, ніби щастю Клима і Лини радіє.

Відтоді почали люди також садити зелені кущики біля двору, щоб щастя в домі оселилося. Безіменний кущ назвали калиною, а донечці Клима і Лини дали ім'я Килинка.

Розквітло село калиною та красою дівочою. Народиться синочок — тато дуба саджає, а народиться донечка — калиноньку. На щастя, на долю, на добро.

Кущ калини не лише тішить усіх красою, він здоров'я повертає. Ось яка наша калинонька!