Ще коли Тарас Григорович жив у Києві, то там він малював картини. Він був відомий художник. От до його зайшов один знаменитий господин, великий пан, і просить, щоб він його змалював. Балакаючи з цим паном, Тарас Григорович моментально накреслив олівцем його портрет.

От пан став питать Тараса Григоровича:

— Скільки буде коштувать, коли змалювати мій портрет?

    Тарас Григорович запросив з його 150 карбованців. А пан йому каже:

— Що це ви гак дорого хочете?

— Дорого? — каже Тарас Григорович. — Тоді це буде стоїти усього 300 карбованців.

    Пан розсердився і пішов від нього. А Тарас Григорович узяв портрет, що накидав олівцем з того пана, приставив до його ослині вуха, поніс у магазин і сказав продавцю:

— Постав цей портрет на вітрині, і хто захоче купити, то хай заплатить 500 карбованців.

    От іде раз пан улицею, дивиться — на вітрині стоїть його портрет точ-у-точ, тільки з ослиними вухами.

    Він до продавця, а там один покупець питає:

— Скільки стоїть осел, що на вітрині?

    Продавець каже:

— 500 карбованців.

    Пан підійшов і каже:

— Цей портрет я заберу!

Вийняв 500 карбованців і заплатив.

    А покупець і каже:

— Хороший осел, та не мені попався.