Сталося це у Зелену суботу біля Крем'янця. Прилетіла до міста сумна звістка, що татари багатотисячною лавиною сунуть околичними землями. Йшла орда...

     Звелів воєвода Данило збирати віче. Коли трохи стих гамір, крем'янецький володар звернувся до громади з гучною промовою.

— Браття! Не ниньки, то завтра лютий ворог накине на нас свій зашморг. Ми можемо згинути до ноги. А хто ж продовжить рід наш славний? Хочу просити, аби всі дівчата наші покинули фортецю і схо­ронилися в лісах. Їм же народжувати синів на славу землі руської!

     У сутінках ночі повідходили дівчата з міста, оточені найліпшими воїнами, а разом із ними йшла Уляна – донька воєводи.

     А місто довго билося з ворогом. Дійшло до того, що хан дав перепочинок. Вийшли татарські загони у всі сторони за поживою і випадково натрапили на схованку дівчат. Полізли до них з криком, але свиснули стріли, і перші ряди отримали по заслузі. Але сили були явно не рівними. І от, коли руки напасників уже сягнули того "дорогоцінного скарбу", загриміло враз над світом, затряслася гора і поглинула всіх дівчат..

    На цьому місці враз стало глибоке і чисте, як кришталь, озеро, якого нащадки називають Дівочим, або Див-озером.