Був собі їжак. Якось вийшов він раненько зі своєї домівки подивитися на білий світ.

    Вийшов та й каже сам до себе:

— А піду лишень у поле — подивлюся, як там мої морква та буряки.

    Іде собі та пісеньку мугикає.

    Коли виходить із-за куща заєць. Він саме в полі оглядав свою капусту, чи велика виросла.

— О, — каже їжак, — хто прудкий, то вже й на ниві!

— А ти, — заєць йому, — все кривуляєш¹, криволапку! І батько твій криволапко, і дід криволапком був. Такий увесь твій рід, і ти такий!

    Їжак здивувався, що на своє добре слово діс­тав таку нечемну відповідь.

    От він зайцеві й каже:

— А хочеш зі мною наввипередки? Побачимо, хто кого пережене!

    Заєць як зарегоче:

— Ти? Наввипередки? Зі мною?!

    А їжак спокійно:

— А так, із тобою.

— Ну, добре, — засміявся заєць. — Давай бігти.

— Ні, — каже їжак, — ще ні. Я піду додому, скажу жінці, нехай знає, куди я пішов.

    А заєць і тому радий, бо він був голодний, то подумав собі: «І це мені добре: попоїм капусти — краще бігтиму». Та й пішли кожен до своєї хати. Приходить їжак додому та й каже до жінки:

— Знаєш, жінко, який мені клопіт?

— Який, чоловіче?

— Мушу із зайцем бігати наввипередки.

    Та й розказує все, як було.

— То це ти берешся перегнати зайця? — аж зойкнула їжачиха.

— Якось буде, — мовив їжак, — збирайся та ходи зі мною.

    Ідуть вони, а їжак і вчить:

— Як прийдемо на ниву, то ти станеш з цього краю в борозні та й стій собі. Як добіжить заєць до тебе, то ти скажеш: «Я вже тут!». А прибі­жить він на той край до мене, то там я йому гукну: «А я вже тут!».

— Добре! — каже їжачиха.

    Приходить їжак до зайця на той кінець ниви та й каже до нього:

    Ну, я вже готовий! То біжімо!

    От став заєць в одну борозну, їжак у другу:

— Раз, два, три! Побігли.

    Заєць помчав на той кінець ниви, а їжак про­біг два кроки та й спинився.

    Прибігає заєць у кінець ниви, а там їжачиха:

— Я вже тут!

— Ей, — каже заєць. — Ану біжімо ще раз! Побіг заєць. Прибігає в кінець ниви, а їжак підвівся на двох лапках та й гукає:

— Ого-го! А я вже давно тут чекаю!

— Ти дивися! Ану біжімо ще раз! Прибігає на другий край, а їжак знову вже

там (а то ж була, ви знаєте, їжачиха!). Побіг ще раз — а там їжак:

— А я вже тут!

    Знов кинувся заєць бігти.

   Так бігав він дев'яносто дев'ять разів, а за сотим разом як упав посеред ниви — підвестись не може, так набігався-натомився, сердешний.

— Ніколи не треба сміятися зі слабшого, — сказав тоді їжак та й пішов із їжачихою додому.

1. Кривуляти — йти, перевалюючись з ноги на ногу.