Не горбатий, не кирпатий, —

Я звичайний маю ніс,

Так мені він так багато

Неприємностей приніс.

Де я тільки не буваю,

Що я тільки не роблю, —

Через ніс отой страждаю,

Різні прикрощі терплю.

Отакий у мене ніс:

Через нього — все навкіс!

До сніданку мама й тато

Починають умовляти:

— Випий, золотко, хоч трошки

Жиру риб'ячого з ложки! —

Я, звичайно, не мовчу,

Відвертаюсь і кричу...

А вони до мене: — Просим!

І чого ти крутиш носом?

Отакий у мене ніс:

Через нього — все навкіс!

Все привіз мені мій брат:

Безкозирку, і бушлат,

І тельняшку, і штани

Отакої ширини!

Разом з братом я крокую,

Примовляю: — Раз, два.

Та спіткнувся... Раптом чую:

— Носа вгору не дери!

Отакий у мене ніс:

Через нього — все навкіс!

Впав годинник, і розбився,

І відразу зупинився.

Ремонтую цілий день,

Ну, а він — анітелень!

Як побачив тато мій,

Наказав мені: — Не смій!

Краще майстра ми попросим,

Не з твоїм це, — каже, — носом!

Отакий у мене ніс:

Через нього — все навкіс!

По сніжку біжать санчата:

Будем з гірки ми заїжджати.

От і гірка, ми рядком

Па санчатах із Рябком

Полетіли, покотились

І... в заметі опинились.

А дружків аж сміх бере:

— Гляньте! Носом він оре!

Отакий у мене ніс:

Через нього — все навкіс!

Дав я Петрикові м'яч,

А тепер мені хоч плач —

Він м'яча не повертає

І щодня мене питає:

— Хочеш завтра поверну? —

І отак усю весну...

Мама каже: — То, виходить,

Він тебе за носа водить?

Отакий у мене ніс:

Через нього — все навкіс!

Утекли в сусіда з клітки

Із кролем вухаті дітки.

Я погнався, а вони

Через просо — в бур'яни.

Я за ними у бур'ян,

Кроленята — під паркан...

А сусід гукає з проса:

— Що ж ти випустив з-під носа?..

Отакий у мене ніс:

Через нього — все навкіс!

Взяв я вудку — і до річки,

З братом сів на бережку.

Та не ловляться плотвички,

Не тріпочуть на гачку.

Я нічого не спіймав.

Біля вудки задрімав.

Тут почув я голос брага:

— Щось ти носом став клювати.

Отакий у мене ніс:

Через нього — все навкіс!

Ось дідусь струга кілок, —

Робить вулик для бджілок.

Я підказую йому:

Що, до чого, як, чому...

А дідусь мені ласкаво:

— Йди до саду, погуляй...

Як не знаєш добре справи,

Свого носа не встромляй!

Я образився до сліз:

— Ну і дався вам мій ніс!

Не ступив ніде ні кроку,

Щоб із ним не мав мороки.

Я терплю від нього й досі...

А дідусь: — Не треба сліз!

Зарубай собі на носі,

Що не винен в цьому ніс!

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ або чому так кажуть.

ВЕРЕМІЙ (Грицько Бойко) гумористичний вірш