Це дідусь хороший мій,

Звуть його так — Веремій.

Так він дивно розмовляє,

Що попробуй зрозумій!

В цирку був я з дідусем —

Ми там бачили усе:

І жонглера, і ведмедя

На швидкім велосипеді…

Я крутивсь, дідусь спитав:

— Ти прийшов ловити ґав?

Ну й дідусь мій, Веремій!

Що він каже? Зрозумій.

Грались ми з Рябком кудлатим —

Посварилися із братом.

Брат мовчав і я мовчав,

А дідусь обох повчав:

— Так до бійки недалеко!

Що це ви розбили глека?

Братик, плачучи, сказав:

— Глека я не розбивав!

Ну й дідусь мій, Веремій!

Що він каже? Зрозумій.

Ми були біля криниці.

З неї я хотів напиться.

Нахиляюсь, гнуся, гнусь —

До води ж не дотягнусь…

А дідусь мій:

— Що? Попив?

Шилом патоки вхопив?

Знов мені не зрозуміло:

Тут — ні патоки, ні шила.

Ну й дідусь мій, Веремій!

Що він каже? Зрозумій.

Братик спать ніяк не хоче:

Хоч і сонні в нього очі,

Вередує: — Я не ляжу!

А дідусь ласкаво каже:

— От якби ти зараз ліг,

Ти б заснув без задніх ніг!

Братик ліг, питає в нього:

— Де ж у мене задні ноги?

Ну й дідусь мій, Веремій!

Що він каже? Зрозумій.

Я, сестричка й менший брат

Втрьох збирали виноград,

Сперечалися ми все:

Хто з нас кошик понесе?

Дідуся ми розгнівили:

— Що ви кашу заварили?

— Де ж та каша? — мовив брат. —

Ми ж збирали виноград!

Ну й дідусь мій, Веремій!

Що він каже? Зрозумій.

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ або чому так кажуть.

ОТАКИЙ У МЕНЕ НІС (Грицько Бойко) гумористичний вірш