ОТАК У НАС ЩОДНЯ 

Дзвенить за вікнами трамвай:

«До школи час! Вставай, вставай!»

… У хаті — метушня¹.

Сестра гукає: — Де пальто? —

А де пальто, не зна ніхто, —

Шукаєм навмання².

Згубив портфеля старший брат.

Сорочку — середульший брат,

Штанці — молодший брат.

А я згубила черевик,

І олівець раптово зник —

Шукаєм все підряд!

Пальто знайшли ми у кутку,

Портфель — в садочку, на бузку.

Ну, а штанців нема!

Коли дивлюся — ось вони:

Лежать під лавкою штани,

На них Мурко дріма.

Дев'ята б'є…

Ну, так і є —

Спізнились на урок!

Порозмовлявши віч-на-віч,

На місце класти кожну річ

Даєм собі зарок.

… А ранком знов лунає крик:

— Де мій портфель? Де черевик? —

І знову метушня.

І тільки чути: «де?» та «де?».

І хата обертом іде…

Отак у нас щодня!

_{1. Метушня — поспішний, безладний рух.}

_{2. Навмання — як вийде, як доведеться.}

ТАТОВА ПОРАДА

Хлопчина вбіг із двору в хату,

до тата голосно гука:

— А я провідав у лікарні

свого найкращого дружка.

Тож правда, тату, я — чутливий

і маю серце золоте?

Замисливсь тато на хвилину

і так сказав йому на те:

— Коли тебе в тяжку хвилину

людина виручить з біди,

про це добро, аж поки віку,

ти, синку, пам'ятай завжди.

Коли ж людині щиросердно

ти зробиш сам добро колись, —

про це забудь, аж поки віку,

мовчи й нікому не хвались!

У ЛІСОЧКУ

У ранковому лісочку

примічаю я усе:

он метелик вигнув крила,

он цвіте ромашка біла,

он бджола медок несе;

он стриба по гілці прудко

дивна пташка-жовтогрудка

і виспівує пісень.

Розтуливши сині очки,

лісові дзвенять дзвіночки: —

Добрий ранок! Добрий день!

Дзень-дзелень! Дзень-дзелень!

ВЕСНА-КРАСНА

Як прийшла весна-красна,

Не складала рук вона:

Спершу пташку із мандрівки

Повернула до домівки,

Потім з хмари на лану

Полила озимину.

Сонцем бризнула навколо,

Трактор вивела у поле,

Звеселила луки, гай

І увесь наш рідний край.