ЖУРАВЛІ

Журавлі ключами замикають літо,

в золоту обнову вбралися ліси.

Кетяги калини, сонечком зігріті,

бережуть краплини літньої краси.

Журавлі ключами відімкнули осінь,

на крилі понесли літо в далечінь.

Ну а нам лишили золоті вітрила

І тумани сині, неба глибочінь.

Я МАЮ ПРАВО

Я — українець. Є у мене право

на рідну мову та свою державу,

на гордий прапор золотисто-синій,

на щастя жити у такій країні.

Я — українець. Право знати маю

про тих, кого героями вважаю,

що людство рятували від руїни, —

синів і дочок, гідних України.

Я — українець. Хочу право мати

завжди усе, що думаю, казати,

на незалежну та міцну державу,

на все, що гарантовано по праву.

Я — українець. І моє це право —

любити землю горду й величаву

і дух свободи набирати в груди.

Я — українець. Був ним, є і буду!

ТАТКО І МАТУСЯ

А у мого татка широченні плечі:

зручно тут сидіти, видно вдаль малечі.

Дужі та міцнющі татко руки має.

Він мене високо вгору підкидає.

А в матусі ручки лагідні й тепленькі,

пригортають ніжно до свого серденька.

Усмішка ласкава, очі волошкові,

сповнені терпіння, доброти, любові.

Як візьму за руки татка і матусю,

то нічого в світі з ними не боюся.

ТРІУМФ ЖИТТЯ

Беру маленький писачок у руки —

і воскреса природа на яйці:

за мить — зазеленіли спраглі луки

і хвилечка побігла по ріці.

У синім небі пташечка казкова

хвалу співала Богу та весні,

а писачок виводив воском знову.

Як любо малювалося мені!

Вже сонечко із писанки привітне

будило сонні трави запашні,

і великодня радість в серці квітла.

Як щиро малювалося мені!

Ця писаночка світ увесь вмістила:

з минулого — послання в майбуття,

бо у малім яйці нестримна сила

тріумфу¹ переможного життя.

_{1. Тріумф — блискучий успіх, видатна перемога, торжество з нагоди визначної перемоги; радість.}

ЙШОВ МОРОЗ

Йшов мороз, сердився дуже,

що ніхто із ним не дружить.

До малят підходив гратись,

а вони — мерщій ховатись.

— Не тікайте, діти, прошу,

я колючий, та хороший,

бо для вас морозив воду,

щоб зробити гірку з льоду.

Працював усеньку нічку,

одягав у кригу річку.

Ковзани беріть, санчата,

будем зимоньку стрічати!

ВЕСНЯНИЙ СТРУМОК

Із горбочка на долину

гомінкий струмок помчав.

І пташині, й комашині

він весняночку співав:

— Прокидайтесь, квіти, трави,

вже втекли морози злі.

На замріяні галяви

повертайтесь, солов'ї.

Ми чекаєм вас, лелеки,

виглядаєм, журавлі.

Прилетіть з країв далеких

із весною на крилі.

СТАНЬ УСПІШНИМ!

Щоб у житті успішним стати,

потрібно вчитись, працювати.

Щодня хоч крихітку, краплинку

знання збирати у торбинку.

Ось перші букви, перше слово,

задача, ввічлива розмова,

веселий віршик і малюнок

та вишиванки візерунок.

Терпляче все життя, дитино,

наповнюй розуму торбину.

Як звідтіля знання дістанеш,

успішним неодмінно станеш!

ПЕРЕПЛУТАВ

Сніг, мороз, зима надворі,

йде Андрій на ковзани.

Одягає босоніжки

і з футболкою штани.

— Ти куди зібрався, синку? —

здивувалися батьки.

Й ви, малята, поміркуйте:

що зробив він навпаки?

ЧОМУ ТРЕБА СЛУХАТИСЯ БАТЬКІВ

Прислухайся, дитино,

до батьківського слова,

що сповнене терпіння,

турботи і любові.

Прислухайся, дитино,

до дідуся поради,

бо й татові твоєму

не раз він мудро радив.

Прислухайся, дитино,

до рідної матусі,

якій дісталась ніжність

і ласка від бабусі.

Збери усі поради,

не загуби нічого.

Про тебе також скажуть:

— Прислухайтесь до нього! 

ДРУЖНЄ КОЛО

Дружить хмарка з дощиком:

носить воду горщиком.

Дощик — із травичкою,

а трава — з копичкою,

а копиця — з коником,

що гасає з дзвоником.

А іще — з телятком,

баранцем, лошатком.

Всі вони — з Даринкою,

дівчинка — з хмаринкою,

з тою, що із дощиком

носить воду горщиком.

Ось замкнулось дружнє коло,

подружились всі довкола.

ВЕСЕЛІ КОЛОМИЙКИ

Не дізнались малюки,

чи смачна малина,

лиш подерли у кущах

руки, ноги, спини.

— Це не твій, онучку, м'яч? —

дід питає в Колі.

— Якщо шибка ціла — мій,

а розбита — Толі.

Вихідний у двірника

серед тижня — п'ятий.

Все сміття збира Петрусь,

як іде гуляти.