Поезія (Віктор Терен)
ОСІНЬ
Вітер з пожовклим листком
грається в котика-мишки.
То поженеться біжком,
то підкрадається нишком.
Ну а коли спійма,
буде, дітки, зима.
ОЙ ДЖМЕЛИКУ-ДЖМЕЛКУ
Ой джмелину-джмелку,
Літай помаленьку!
Літай помалечку,
Не сідай на стежку!
Там бігає близько
Мурашине військо.
У дудочки трубить,
На тебе наступить!..
А сідай скраєчку
На дрібненьку гречку.
ПІВНИКИ-РОЗБІЙНИКИ
Он півники-розбійники вийшли на подвір’я,
Обвішались шаблюками з блискучого пір’я.
І лякали, і співали! Аж раптом замовкли:
На подвір’я випав дощ — і шаблі промокли.
Ті півники-розбійники ходять біля хати —
Як висохнуть шабельки, будуть ще лякати.
ТАК ЛЮБІМО УКРАЇНУ!
Матері ласкаві очі
і долоні рідні-рідні
вперше ти побачив,
хлопче, тут, у нашій Україні.
Білу хату, вікна сині,
сонце, ліс, потоки рвійні —
вперше ти побачив, сину,
теж у нашій Україні.
І стежина прибережна,
шлях широкий, друзі вірні —
все тобі відкрилось вперше
тут, у нашій Україні.
І тому, як рідну матір,
дорогу твою, єдину,
як весну, пісні крилаті —
так любімо Україну.
Категорія: поезія