Шапочка у глині,

Сажа на коліні,

Пальчики зелені,

Плаття у смажені.

У смажені навіть ніс,

На щоках сліди від сліз.

Отака Ганнуля,

Дівчинка-бруднуля.

Ранком вона встала —

Постіль не прибрала.

І надула губки:

— Нащо чистить зубки? —

Умивалась нашвидку:

Бруд увесь — на рушнику.

Отака Ганнуля,

Дівчинка-бруднуля.

Мама доню одягала,

В коси бантик заплела.

Відійшла лиш мама —

Бантик під ногами.

Отака Ганнуля,

Дівчинка-бруднуля.       

За обідом прямо

Влізла в суп руками.

Надкусила пиріжок

І поклала в фартушок.

Стала руки витирать —

На скатерці пальці знать.

Отака Ганнуля,

Дівчинка-бруднуля.

На машину, на візок

Сиплють хлопчики пісок.

А вона піском мерщій

Наповня беретик свій.

Буде гарна гірка,—

Та берету — гірко...

Отака Ганнуля,

Дівчинка-бруднуля.       

Ось трима вона в руці

Кольорові олівці.

І уже біля вікна

Розмальована стіна.

А до столу сіла —

Розлила чорнило.

Отака Ганнуля,

Дівчинка-бруднуля.

В пальтечку своїм новім

Вийшла вона з дому,

А вернулася у дім

Ніби у старому.

— З гірки я спускалась!

На пальті каталась! —

Отака Ганнуля,

Дівчинка-бруднуля.

Спать вона лягала —

Не помила ніжки.

Плаття і панчішки

Кинула під ліжко.

Отака Ганнуля,

Дівчинка-бруднуля.       

Після дощику в дворі

Любо гратись дітворі.

Всі такі гарненькі,

Всі такі чистенькі.

Тільки де Ганнуля,

Дівчинка-бруднуля?

Вся замурзана, брудна,

Неохайна дуже,—

Подивіться: ось вона

Влізла у калюжу.

Як у вашім дитсадку

Ви зустрінете таку,

То скажіть їй хором:

— Сором!

Сором!

Сором!