На нашім подвір'ї,

Напевне, вже звик

Стояти самотньо

Дідок-сніговик.

Та все-таки він

Сумував, і тому

Ми сніжного внука

Зліпили йому.

Увечері діти

Пішли собі в дім.

з ночі війнуло

Теплом весняним.

Бурульки дзвеніли,

Співали струмки.

На північ подався

Мороз навпрямки.

Ми кинулись вранці

У двір — та дарма:

Надворі ні діда,

Ні внука нема!

На північ, подалі

Од теплих вітрів,

Пішов сніговик

І малого повів.