Вогонь працював у Кози у печі.

Варив їй куліш, випікав калачі.

Вона ж годувала щоранку малят —

Трійко біленьких своїх козенят.

Ось мамі вже з дому рушати пора.

Лишається в хаті сама дітвора.

— Ми будем слухняні! — синок запевня.

Куди ж це найменше спішить козеня?

Воно потихеньку взяло сірники

І вогник маленький пуска між тріски.

— Ану, як у мами моєї, гори! —

І ось уже дим потягнувсь догори...

Сердитий вогонь розходивсь, гоготить!

Сестричка з найменшим сховались умить.

А брат не злякавсь: — «101» я дзвоню!

Врятують пожежники нас від вогню!

Алло! Загорілася хата в Кози!

Адреса: Діброва, провулок Лози,

А номер в нас другий. Скоріше сюди!

Мерщій порятуйте від злої біди! —

Вогонь не давався, пручався, шипів,

Сердитий вогонь погасать не хотів —

Не дуже він любить сидіть у печі,

Варити куліш і пекти калачі.

Пожежу згасили. Живі малюки.

І каже Бобер: — Не беріть сірники! —

І мовить Коза: — Пам'ятайте завжди,

Що гра із вогнем приведе до біди!