У Віті — день народження.

Ми всі туди запрошені

і ввечері, шостій,

прийшли до нього в гості.

Нам одчинила двері

мала сестричка Віті

І зразу запитала:

— Хто ноги з вас не витер?

В нас килим — не для того,

аби його бруднити!

Ану, біля порога

знімайте черевики!

Та подарунки зразу

давайте, я сховаю.

Та кришталеву вазу

не скиньте! Я вас знаю!..

Ви думаєте: просто

отак ходити в гості?

А це — наука справжня,

відповідальна справа!..

І меблі у вітальні

не мацайте руками,

і пальцями по стінах

не мажте — будуть плями...

Іще сестриця Віті

щось стала говорити.

Та ми її не слухали —

хіба ж це варто слухать?!

Ми від її «гостинності»

помчали геть щодуху,

бо й справді: ох, не просто

отак ходити в гості!